Фото із talks.guns.ru
Карпати та західний регіон України цілому не належить до територій із великим розмаїттям плазунів. У нас поширені лише чотири види змій, тоді як по Україні - одинадцять видів. Отже, підстав вважати наш регіон "зміїним" немає.

Серед наших видів найчисельнішими у сільській місцевості і найдокучливішими для людини є вуж звичайний та гадюка звичайна. Інші – полоз лісовий та мідянка занесені до списків Червоної книги України і трапляються дуже рідко. Науковці, які займаються їх вивченням мають підстави для того, аби вважати ці види справді рідкісними і такими, що потребують особливої уваги та охорони.

Найбільшою проблемою населення є не надто високий рівень поінформованості щодо плазунів, зустріч з якими можлива у себе на подвір’ї, на берегу річки, пасовищі, в лісі, біля звалищ сміття тощо. На превеликий жаль, мало хто, а особливо у сільській місцевості, цікавиться місцевою фауною, мало хто читає спеціальну літературу чи шукає інформацію в мережі Internet.

Нажаль рівень знань і серед студентської молоді щодо змій доволі низький. Згідно опитування, нами отримані наступні дані. Лише 10 % студентів Національного лісотехнічного університету України та 48 % студентів-біологів Львівського національного університету ім. І. Франка можуть правильно надати допомогу людині, яку вкусила гадюка. Отож, зовсім не дивно, що у "зміїний сезон" виникають подекуди неприємні зустрічі, а іноді й нещасні випадки.

Насправді, запам’ятати потрібно декілька основних ознак, за якими без хвилювань можна встановити вид змії і, відповідно, потенційну загрозу. Для того, щоб навчитися розрізняти отруйну і небезпечну гадюку, вужа звичайного, полоза лісового та мідянку, наведемо їх основні ознаки.

Гадюка звичайна. Це єдиний отруйний і небезпечний для людини вид змій, який типовий і для Львівщини і для інших областей України. Щороку фіксуються смертельні випадки, щоправда вони доволі рідкісні. В різних місцевостях цей вид називають по-різному: десь її звуть гадюкою карпатською, подекуди просто змією, змією-поганкою, ядистим гадом, пожарником тощо. Новонароджені гадюки  отруйні, завдовжки вони до 20 см. Розмножуються змії, досягнувши віку п’яти років. Тоді вони завдовжки 50-55 см. Живуть до 11-15 років. При цьому, ніколи не досягають розмірів понад 1,5 чи до 2 м. Зазвичай зустріти гадюку понад 75 см вдається досить рідко. Ідентифікувати дорослу чи молоду гадюку можна розглянувши форму її голови – у них вона серцеподібна, схожа на трикутник, чітко відмежована від тулуба, на спині є зигзагоподібний рисунок, який тягнеться від голови до кінця тіла. Трапляються на Львівщині також гадюки, які забарвлені у чорний колір. На Пустомитівщині частка чорних гадюк може становити у окремих місцевостях майже 70 %. Це типово для лісів поблизу річки Зубра. У таких змій «класичного» зигзагоподібного малюнка на спині немає, але на відміну від вужа у них немає також двох великих жовтих «вушок» біля голови.

Вуж звичайний. Цей вид належить до неотруйних змій. Для людини і новонароджені і дорослі особини жодної загрози не становлять. Подекуди цю змію називають біловухим гадом, береговим гадом, вужаком. Іноді трапляються особини до 1,5 м завдовжки. Вужі завжди мають жовті плями по боках голови. Забарвлення тіла – від світло-сірого до чорного кольору, часто з плямистим рисунком. Вужі дуже часто полюбляють селитися біля людських осель у сільській місцевості. Приваблюють сприятливі кормові умови – у підвалах, господарських приміщеннях, щілинах у фундаментах завжди можна сховатися, крім цього є достатньо мишей та щурів, якими вужі харчуються.

Мідянка. Це невелика змія – завдовжки до 75 см. У забарвленні домінують коричневі та бурі тони. Вид занесений до Червоної книги України (2009). При близькій зустрічі з людиною може поводитись агресивно, проте загрози не становить, оскільки неотруйна для людини.

Полоз лісовий. Це найбільша змія, яка поширена на Львівщині – завдовжки до 2 м. Відома вона також під назвою ескулапова змія, ескулапів полоз, ескулапів вуж. Забарвлені полози у жовтувато-коричневі відтінки, іноді трапляються майже чорні особини. Полози добре повзають по деревах, чагарниках, скелях. Вид занесений до Червоної книги України (2009).

 

Веретільниця ламка. Це ящірка із змієподібним тілом. Повсюдно її плутають із змією і в багатьох місцевостях помилково вважають отруйною та небезпечною, через що винищують. Подекуди її називають мідянкою, мідяницею, гладуном, сліпачкою. У цієї рептилії на відміну від змій, голова плавно переходить у тулуб, чітко не виділяючись. Як і інші ящірки може "відкидати" хвоста, якщо за нього вхопитися. Змії цього зробити не можуть.

 

ЦЕ ВАРТО ЗАПАМ’ЯТАТИ
Серед змій та змієподібних істот у нашому регіоні поширені гадюка звичайна, вуж звичайний, мідянка, полоз лісовий та веретільниця ламка. Отруйна і небезпечна лише гадюка.

Полоз лісовий за даними Червоної книги належить до категорії "зникаючі види", мідянка – до категорії "вразливі види". Винищувати види, внесені до списків Червоної книги України, та види плазунів які туди не внесені згідно законодавства України заборонено.

Вигадками є те, що змії нашої фауни з власної ініціативи нападають на людей та переслідують їх аби вкусити. Насправді при зустрічі з людиною змії завжди намагаються втекти. Кусає гадюка лише тоді, коли людина ненароком наступає на неї, не помітивши серед трави. Проявляють агресію і випади в бік людини змії загнані у глухий кут. Отрута гадюкам потрібна не для того, аби нападати на людей чи великих хижаків, а для знешкодження мишоподібних гризунів.

Потерпілому, якого вкусила гадюка заборонено накладати джгут, припалювати та розрізати рану. В першу чергу необхідно обробити місце укусу антисептиком (йод, спирт, одеколон). Кінцівку знерухомлюють. Для пришвидшення виведення отрути потерпілому потрібно давати багато пити, адже саме нирки виводять отруту з організму. Не маючи пошкоджень у ротовій порожнині у перші хвилини після укусу можна відсмоктати до 50 % отрути. Це значно покращить процес подальшого лікування. Отруту доречно також витискувати з рани вручну. Це варто робити тоді, коли спосіб відсмоктування ротом не підходить. Після цього потерпілого якомога швидше необхідно привезти до медичного закладу.

Аби уникнути небажаного сусідства із зміями, доречно обкошувати траву поблизу будівель, не засмічувати подвір’я будівельними та іншими матеріалами, проводити боротьбу із мишоподібними гризунами, зачиняти підвальні приміщення. Біля охайної та доглянутої оселі зміям нічого їсти і немає де сховатися.

Навчитися жити по-сусідству із зміями – це основне завдання селян. Насправді нічого страшного у цьому немає. Головне – озброїтись інформацією, не убивати безпідставно "плазуючих сусідів", збагнути і проаналізувати ситуацію. В природі усе взаємопов’язане. Змії відіграють важливу роль в підтриманні екологічної рівноваги. Вони приносять користь, поїдаючи гризунів. Їх у свою чергу поїдають птахи та звірі. Що станеться, коли їх винищити? Відповідь зрозуміла – значно збідніє природа, спостерігатимуться деградаційні процеси. Знищити простіше, ніж вберегти. А вберегти природу і змій зокрема ми можемо лише спільно, озброївшись знаннями. Людина у ХХІ століття повинна мислити, берегти природу, примножувати її багатства і аж ніяк не знищувати світ довкола.

джерело матеріалу: [власна стаття]
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 11 січня 2011 року





Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):