Фото із growingmedicine.co.uk
Українські Карпати вважаються скарбницею лікарських рослин. Рослинний світ Українських Карпат формувався протягом тисячоліть і відображає ті зміни, що відбувалися на їхній території. Люди споконвіку користуються рослинами для лікування численних недуг. Застосовування лікувальних рослин у народній медицині пояснюється тим, що протягом тисячоліть передісторична людина харчувалася лише рослинами. Отже, вона досить швидко навчилася відрізняти корисні рослини від отруйних і знаходити лікувальні. Наші предки добре зналися на травах, уміли лікувати ними різні хвороби, з покоління у покоління передаючи і збагачуючи цей досвід. На превеликий жаль, багато чого з того вікового досвіду пішло в небуття. Найповніше висловив традиції українців у вивченні лікарських рослин і їх застосуванні лікар Василь Демич (цитую за Ю. Липою). Як пише Юрій Липа, основна думка В. Демича полягає у тому, що народна медицина заслуговує на більшу увагу лікарів, бо має у собі багато корисних ліків, пахучих і палючих, іноді навіть отруйних рослин. Народна фармакопея не має забагато засобів, одначе є найкращою і постачає народові найдешевші ліки. Це лікування виросло з місцевої флори, фауни і релігії, коротко кажучи — це результат матеріяль-ного і духовного життя русинів і воно носить у собі характер народу.

З'явлення синтетичних ліків, що переважно моделюють активні речовини з рослин і є їхніми хемічними аналогами, не зменшила ролі природних лікарських рослин. Інтерес до них зростає серед фармакологів, фізіологів, біохеміків, ботаніків, практичних лікарів різного профілю. Лікарські рослини не тільки не втратили свого значення, а навпаки, — їхня роль зростає з кожним роком. Лікарські рослини — це одне з важливих джерел одержання імуностимулювальних засобів, необхідних для лікування онкологічних та інфекційних захворювань. Останнім часом ці розповсюджені на Україні захворювання значно ускладнюються у зв'язку з імунодефіцитом організму, викликаним наслідками Чорнобильської аварії та іншими несприятливими екологічними факторами. За таких умов рослини, здатні впливати на імунну систему, набувають особливого значення. І тому весь світ поринув у пошуки цілющих засобів з рослин. Майже 45% усіх лікувальних препаратів виготовляється із сировини рослинного походження, що є яскравим свідченням підвищеної уваги до рослин. При лікуванні серцево-судинних, шлунково-кишкових, нервових, ендокринних і алергічних захворювань, хвороб печінки і нирок частка рослинних препаратів становить 80—90% від загальної кількости ліків.

За ресурсами лікарських рослин Україна є однією з провідних держав, що зумовлено багатством та розмаїттям флори, яка налічує понад 4 тис. видів хвощевих, папоротєвих, голонасінних та квіткових рослин, серед яких багато корисних для народного господарства та медицини. Понад 200 видів рослин природної флори використовується у народній медицині, з яких тільки четверта частина культивується. Промислова заготівля рослинної сировини в Україні проводиться понад 250 років. Багаторічний досвід заготівлі без урахування правил збору призвів до того, що запаси дикорослих рослин на Україні значно зменшилися, а такі види, як Arnica montana L., Rhodiola rosea L., Gentiana lutea L., Aconitum besseranum Andrz., Scopolia carniolica Jacq., Lilium martagon L., Saussurea alpina (L.) DC та багато інших занесені до "Червоної книги України".

На початку ХХ ст. українське народне лікування досліджували в окремих реґіонах. Зокрема, за даними Ю. Липи, Карпати досліджував В. Шухевич, який результати досліджень надрукував у книзі "Гуцульщина". Серед праць, що з'явилися у Галичині, на перше місце слід поставити книжки Т. Панича "Лічничі рослини", що вийшла у Львові 1924 року, Ю. Липи "Рослини в лікуванні", "Цілющі рослини в давній і сучасній медицині", 1937 рік, "Ліки під ногами", 1996 рік (цитую за Болтарович). Ю. Липа, перебуваючи в Карпатах, писав: "Не раз бачив я покорченого артритизмом гуцула на тлі розкішних кущів лабазника, що, може вилікував би його. Дійсно — мав ліки під ногами. Є тих скарбів більше. Топчуть їх нерозумні люди. Тимчасом з цього може повстати і велика галузь лічництва, і велика галузь українського багатства. Одночасно слід підкреслити, що, на мою думку, піднесення традицій українського зелолікування, хоч і в новому, науковому освітленні, ще більш органічно зв'яже українського лікаря з традиціями української землі й раси".

На сьогодні маємо низку монографій і велику кількість статей про флору Українських Карпат. Питанню вивчення лікарських рослин Українських Карпат присвятили свої праці Г. Козій, І. Зоз, Д. Івашин, О. Крись, Є. Бордзіловський, С. Харкевич, З. Болтарович, Ф. Гамор, П. Погребняк, В. Стопкань, С. Фодор, В. Антосяк, В. Цвик та інші. На жаль, фундаментальних, узагальнюючих робіт щодо вивчення біології, фізіології, біохемії, поширення, охорони лікарських рослин Українських Карпат досить мало. У праці Д. С. Івашина, подано список 86 видів дикорослих лікарських рослин, вживаних у сучасній медицині, і тих, що їх вивчають як перспективні для використання. Для найважливіших подано деякі відомості щодо поширення і орієнтовні запаси їх сировини. Цінною роботою щодо вивчення лікарських рослин Карпат є монографія В. Комендара. У ній автор серед 2 тис. дикорослих судинних рослин Карпат виділяє 350 видів, що мають лікувальні властивості. У книжці описано понад 230 видів лікарських рослин. Частина з них застосовується у науковій, і в народній медицині, частина — тільки в народній. Для кожної рослини дано ботанічну й фармакологічну характеристику, способи лікування, час і місце збирання. В. М. Антосяк і М. В. Цвик у флорі Українських Карпат налічують близько 400 видів, які характеризуються певними лікувальними властивостями. Отже, фармакологічна дія притаманна практично кожному п'ятому виду. Однак лише незначну частину з них застосовують у медицині. Решту видів використовують лише у практиці народної медицини, оскільки вони недостатньо фармакологічно вивчені.

Відомо декілька принципів поділу лікарських рослин: систематичний, за дією на організм людини, за вмістом біологічно активних речовин. У фармації прийнята своя специфічна класифікація рослин за їхнім хемічним складом і дією. Рослини поділяють на три групи: офіцинальні (найбільш вивчені і дозволені до використання як лікарські); неофіцинальні (не внесені до фармакопеї країни, але продаються в аптеках і широко використовуються); лікарські рослини народної медицини. Кількість офіцинальних рослин у медицині в даний час не перевищує 200, але, з урахуванням двох інших груп, до лікарських належить декілька тисяч видів. Як пише Ю. Липа, за обліком учених усіх лікарських і лікарсько-харчових рослин на світі є понад 13—14 тисяч. За твердженнями М. Носаль, І. Носаль, у народній медицині використовують не більше 500 лікарських рослин, хоча зауважують, що до лікарських рослин, які вживає народ, треба зараховувати всі рослини, які ростуть у тій чи іншій місцевості. О. Попов подає опис 219 лікарських рослин, що їх вживають у народній медицині на Україні. В енциклопедичному довіднику "Лікарські рослини" за редакцією А. Гродзінського описано 1200 цілющих рослин. Також зазначено, що у флорі України фармакологічна активність притаманна майже 1000 видам рослин, тобто кожному 4—5 виду. Однак більшість з них потребує додаткового вивчення їхнього біологічного складу і медичного застосування.

Після аналізу літературних даних ми сформували групи лікарських рослин Українських Карпат за лікувальною дією. Поділ на групи проводили за перевагою у фітомасі біологічно активних речовин (БАР). Лікарські рослини мають різні БАР і різнобічну дію, але завжди є група, яка переважає інші за вмістом. Тому ми і провели цей поділ, дотримуючись характеристик і описів, поданих у роботах доступних нам літературних джерел.

I група. Хвороби серця і кровоносної системи (69 видів): Coronilla elegans Pane., Arnica montana, Veratrum album L., Erysimum repandum L., Thalictrum minus L., Melilotus albus Medik., Leonurus quinquelobatus Gilib., Stachys sylvatica L., Digitalis grandiflora Mill., Valeriana officinalis L. subsp. sambucifolia (Mikan fil.) Celak. та ін.

II група. Шлунково-кишкові захворювання (222 види): Laserpitum alpinum Waldst. et Kit., Hypericum perforatum L., Bupleurum ranunculoides L., Gentiana lutea, Gentiana punctata L., Carlina acaulis L., Agrimonia eupatoria L., Fumaria schleicheri Soy.Willem., Fragaria vesca L., Mentha piperita L. та ін.

III група. Хвороби нирок і сечовивідних шляхів (83 види): Juniperus sibirica Burgsd., Pimpinella saxifraga L., Pyrola rotundifolia L., Chimaphila umbellata (L.) W. Barton, Betonica officinalis L., Rhodococcum vitisidaea (L.) Avror., Asparagus tenuifolius Lam., Yuncus effusus L., Calluna vulgaris (L.) Hull, Eguisetum arvense L. та ін.

IV група. Хвороби органів дихання (92 види): Primula poloninensis (Domin) Fed., Pulmonaria angustifolia L., Aster alpinus L., Iris germanica L., Inula helenium L., Thymus ucrainicus (Klok. et Shost.) Klok., Drosera rotundifolia L., Plantago alpina L., Polemonium caeruleum L., Inula britannica L. та ін.

V група. Хвороби обміну речовин і ревматизм (67 видів): Comarum palustre L., Filipendula ulmaria (L.) Maxim., Syringa josikaea Jacq., Aconitum moldavicum Hacq., Sambucus ebulus L., Scopolia carniolica, Vaccinium myrtillus L., Verbascum densiflorum Bertol, Atropa belladonna L., Bryonia alba L. та ін.

VI група. Хвороби нервової системи (49 видів): Lunaria rediviva L., Humulus lupulus L., Chamaenerion angustifolium (L.) Scop., Empetrum nigrum L., Galanthus nivalis L., Melampyrum cristatum L., Lythrum salicaria L., Corydalis bulbosa (L.) DC., Lathyrus niger (L.) Benrnh., Pulsatilla grandis Wend. та ін.

VII група. Гінекологічні захворювання (56 видів): Antennaria carpatica (Wahlenb.) R. Br., Orthilia secunda (L.) House, Melilotus officinalis (L.) Pall., Sanguisorba officinalis L., Lamium album L., Lithospermum officinale L., Dianthus carpaticus Woloszcz., Geranium sanguineum L., Astragalus krajinae Domin, Antennaria dioica (L.) Gaertn. та ін.

VIII група. Хвороби шкіри (21 вид): Colchicum autumnale L., Aristolochia clematitis L., Lycopodium clavatum L., Diphasium complanatum (L.) Rothm., Clematis vitalba L., Verbena officinalis L., Lemna trisulca L., Lilium martagon, Ranunculus repens L., Euphorbia cyparissias L. та ін.

IX група. Стимулятори імунних процесів (12 видів): Rhodiola rosea, Parageum montanum (L.) Hara, Sedum carpaticum G. Keuss, Conium maculatum L., Echinops sphaerocephalus L., Echinops exaltatus Schrad., Gentiana lutea, Gentiana punctata, Gentiana acaulis L., Sempervivum montanum L. та ін.

За нашими підрахунками та літературними даними, у флорі Українських Карпат налічується близько 680 видів рослин, що мають лікарські властивості. Ці рослини застосовуються в офіцинальній та народній медицині.

На особливу увагу заслуговують ендемічні, рідкісні та вимираючі види лікарських рослин, які мають велике значення для біологічної науки загалом і для людини та її здоров'я як лікарська сировина зокрема.

За "Червоною книгою України", рідкісних та ендемічних лікарських рослин в Українських Карпатах налічується 89 видів. Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів вони поділяються на такі категорії:

- зникаючі (види, що опинилися під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їхній стан): Delphinium elatum L., Quercus austriaca Willd., Cardamine graeca L., Thalictrum uncinatum Rehm., Salix reticulata L., Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr., Rhodiola rosea, Sedum antiqueum Omelcz. et Zaverucha, Dryas octopetala L., Syringa josikaea Jacq. fil. (разом 28 видів);

- вразливі (види, які в найближчому майбутньому можуть бути зараховані до категорії "зникаючих", якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан): Ranunculus tatrae Borb., Primula minima L., Sempervivum montanum L., Astragalus krajinae Domin, Coronilla elegans Pane., Gentiana lutea, Atropa belladonna L., Arnica montana L., Aster alpinus, Colchicum autumnale, Lilium martagon (разом 33 види);

- рідкісні (види, популяції яких невеликі, які ще не належать до категорії "зникаючих" чи "вразливих", хоча їм і загрожує небезпека): Aconitum jacquinii Reichenb., Pulsatilla alba Reichenb., Lunaria rediviva, Valeriana dioica L., Centaurea carpatica (Porc.) Porc., Orchis cariophora L., Orchis purpurea Huds., Ptarmica lingulata (Waldst. et Kit.) DC., Caeloglossum viride (L.) C. Hartm., Dactylorhiza cordigera (Fries) Soo (разом 28 видів).

На особливо ретельну охорону заслуговують ендемічні лікарські рослини, а саме: Aconitum Jacquinii Reichenb., Thalictrum uncinatum Rehm., Astragalus krajinae Domin, Oxytropis carpatica Vechtr., Swertia alpestris Baumg., Antennaria carpatica (Wahllenb.) Bluff et Fingerh., Centaurea carpatica (Porc.) Porc., Ptarmica lingulata (Waldst. et Kit.) DC., Saussurea porcii Degen, Chamaecytisus paczoskii (V. Krecz.) Klaskova. Треба вивчати біологію рослин в природних умовах, виявляти їхні лікарські властивості за вмістом біологічно активних речовин і впроваджувати в культуру.

Важливу роль у справі охорони, вивчення та використання рідкісних і вимираючих рослин, реліктів і ендемів відіграють ботанічні сади. При організації колекцій лікарських рослин у ботанічних садах ураховують перелік рослин, сировина яких застосовується в офіцинальній фармакопеї, народній медицині, а також види, що становлять інтерес як потенційні, що зможуть незабаром, після відповідних досліджень, використовуватись як лікарська сировина.

Колекції лікарських рослин у ботанічних садах формують за різними принципами: систематичним, ботаніко-географічним, за дією на організм людини, за діючою речовиною. За дією на організм людини формують групи рослин, які діють на центральну нервову, серцево-судинну, шлунково-кишкову, статеву системи, мають гіпотензивну та спазмолітичну дію (за різними даними кількість виділених груп не збігається, але їх не більше 15). За основною діючою речовиною виділяють алкалоїдні, глікозидні, дубильні, сапонінові та інші групи рослин (як і в попередньому випадку, не всі однаково підходять до класифікації діючих речовин, а кількість груп приблизно така ж сама). Ботаніко-географічний принцип дає можливість ознайомитися з поширенням лікарських рослин у різних реґіонах світу (багато лікарських рослин має широкі ареали). При використанні систематичного принципу в основі поділу лежить таксон, а не властивості та застосування рослинної сировини. На сьогодні дуже важливим для пошуку природних біологічно активних речовин є принцип філогенетичної споріднености, за яким у близьких родів і видів найімовірніша наявність однакових або схожих за хемічним складом і фізіологічною дією об'єктів.

У Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка колекція лікарських рослин сформована за класичним систематичним принципом. Вирощування лікарських рослин на дослідних ділянках показало, що із 158 досліджуваних видів найперспективнішими для культивування виявилися 70 видів із 57 родів і 23 родин. В асортименті лікарських рослин переважають види місцевої флори. Лікарські рослини Українських Карпат у колекції "Лікарські рослини" Ботанічного саду становлять приблизно 21%, в тому числі червонокнижні: Lunaria rediviva, Lilium martagon, Aster alpinus, Colchicum autumnale, Rhodiola rosea, Gentiana lutea, Gentiana punctata, Scopolia carniolica.

Рідкісні лікарські рослини Українських Карпат мають неабияке пізнавальне й естетичне значення. Це перлини рослинного світу, окраса нашого неповторного ландшафту, джерела, що притаїли в собі безліч нерозгаданих ще наукою таємниць, наше національне багатство. Вони потребують і заслуговують ще ретельнішої охорони, аніж найцінніші пам'ятки історії й архітектури, бо пам'ятки архітектури можна відтворити, а знищені види рослин — ніколи.

джерело матеріалу: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
статус матеріалу:  повністю готовий
встановлено: 29 вересня 2013 року






Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар (всі поля обов`язкові):