Місто Стебник підпорядковане Дрогобицькій міській раді. Перші відомості про поселення Іздебник походять з XІV ст. У 1440 році Стебник навіть отримав магдебурзьке право, але практично залишався сільським поселенням. Близькість до Дрогобича не дала розвинутись самостійному місту.

Здавна у Стебнику існували соляні промисли. У середині XVIII ст. постали перші шахти для добування солі - "Лісовий шиб" та "Шиб на селі"

У 1854 році у Стебнику були відкриті родовища калійних солей. Однак їх промислова експлуатація розпочалась лише на початку XX ст.
У 1914 році було створене акціонерне "Товариство експлуатації калійних солей", яке згодом опанував американський капітал.

За радянських часів відбувалась інтенсивна експлуатація стебницьких калійних родовищ, що загострило екологічну ситуацію у Стебнику та його околицях. У вересні 1983 року сталась техногенна катастрофа на переповненому відстійнику відходів Стебницького ВО "Полімінерал". Розчини солей прорвали дамбу і потекли річищем Тисмениці до Дністра, випалюючи все на своєму шляху. Надовго було отруєно води Дністра та створено загрозу для водопостачання великих міст Кишинева та Одеси.

В останні роки гірничо-хімічне виробництво у Стебнику практично припинено, а для вирішення породжених ним екологічних проблем потрібні величезні кошти.

За повоєнні роки Стебник інтенсивно розбудовувався промисловими об'єктами та стандартними радянськими спорудами. Населення міста зросло протягом 1950-1980-х років майже вдесятеро.