Сусіднє село Тухля описане у повісті Івана Франка "Захар Беркут". Неподалік, на схилах гори Маківка навесні 1915 року Січові Стрільц стримували наступ російських військ, які наступали через Карпати на Угорщину.

Напевне вихідці з Тухлі заснували село Тухольку, що лежить зараз при трасі Львів-Мукачево.

У Тухольці збереглась дерев'яна церкви  Успення Богородиці (1858 p.), а поруч у село Сможе - церква св. Михаїла (1874 p.). Королівське село Сможе існувало з 1553 року. 24 жовтня 1760 р. король Август III надав йому прав;

містечка з магдебурзьким правом та герб. Відтоді до 1939 року існувало Сможе — містечко та село Нижнє Сможе.

Це було справді міні-містечко з населенням у двісті мешканців, ратушею, кількома крамницями та ремісничими майстернями. Двічі на рік проводились триденні ярмарки. Сможе мало теж свій герб.

За австрійських часів неподалік було засновано три німецькі колонії - Анаберг, Карльсдорф та Феліцієнталь.

Місцева легенда говорить, що назва Сможе походить від грибів: "Кілько ту сморжів родиться в лісах? Міхами носят. А давно тих лісів було щи ни тілько і всягди повно сморжів. Єдна людина могла за пару годин набрати їх тілько, що треба було фіров везти. Вся ота місцевість називалася Сморже. За тоти гриби, певно, знало не менче людий по світу, як про ярмарки на волів, що ту були, коли наше село містом величали. То дуже файно Франко описав... Письменник любив і за грибами походити, і пстругів наїмати в Стрию. Як бувало набере грибів, то каже, що дуже справедливо назвали наше містечко Сморжев".