Ой зацвила калинонька в лузі,
Чогось моя головонька в тузі.
Ой у тузі, щось вона міркує,
Що мій милий дома не ночує.
А звечора до другої ходить,
А впівночи додому приходить,
Та й на мою постільку лягає,
Тайд мені ся плечима вбертає.
— Ой відсунься, негідна, від мене,
Бо в мене є ще краща від тебе!
— Най їх буде двадцять і чотири,
Я найперша межи всіма ними.
Бо ми вбоє до слюбу ставали,
Одному-смо Богу присягали.
Хто цю буде присягу лотити,
Того буде Господь Бог судити.
Хто цю буде присягу ламати,
Того буде Господь Бог карати.